🗓 23 липня о 18:40
Інтерв'ю з правозахисником Сергієм Мусевичем
Він відомий у нашій області й за її межами правозахисник, має вчений ступінь магістра теології, нині займається юриспруденцією й успішно будує свій бізнес у Рівному. А ще – він люблячий чоловік і турботливий батько трьох доньок і впродовж 21 року перебуває у шлюбі, відтак сформував свою філософію сімейного життя. Про те, на чому вона ґрунтується, світобачення та розуміння того, як збудувати благополучне майбутнє України, – у нашій сьогоднішній розмові із правозахисником Сергієм Мусевичем.
– Сергію Леонідовичу, в інтерв'ю та інших публічних висловлюваннях Ви неодноразово наголошували, що єдиним фундаментом, на якому можна збудувати державу і без якого неможливе її майбутнє, є родина? Ці переконання з власного досвіду?
– Безперечно. І не просто родина, а міцна, віруюча, об'єднана не лише любов'ю і взаємоповагою, а й високими моральними принципами. Я з самого початку прагнув, аби моє сімейне вогнище стало віддзеркаленням життя за Заповідями Господніми. Прийнявши рішення створити сім'ю, дуже виважено й відповідально підійшов до цього. Почали ми своє подружнє життя з Христиною Дмитрівною з простої зйомної квартири. Пригадую, як тішились, коли почали перші сімейні кроки разом. Батько моєї дружини подарував нам частину земельної ділянки у болотистій місцевості, тож слід було докласти чимало зусиль, аби почати будівництво. Жагуче прагнення мати власний куток у країні, в якій із кожним роком це ставало дедалі складніше, змусило мене спробувати гіркого заробітчанського хліба – працював на будівництві у Російській Федерації. Зводив власний будинок камінь за каменем. Було дуже непросто.
– А що давало сил?
– Допомагала працелюбність, а головне – Слово Боже. Сьогодні для мене найбільшою утіхою є те, що мої діти самі біжать до церкви. Там вони розкривають свої таланти перед Творцем, шукаючи себе у напрямах, де б вони могли йому послужити. Богданка, це наша старша доня, грає на фортепіано, пише пісні та вірші, середня Христинка – танцівниця і хороші успіхи має у вивченні англійської мови. Наш найменший скарб – Марточка, спокійно поводить себе на богослужіннях і дуже уважно слухає проповіді свого тата за кафедрою. Життя непросте. У нашій родині, як і в будь-якій іншій, є свої проблеми та труднощі. Але, як і двадцять років тому, я знаю і вірю: корабель, ім'я якому Десять Заповідей Божих, приведе нас до тихої гавані, де немає гніву, журби та небезпеки. Бо так каже Бог!
– А як Ви гадаєте, достатньо, щоб християнські цінності прищеплювали дітям батьки, чи й школа повинна долучитися до цього?
– Однозначно. Мені справді прикро, що у наших освітніх закладах поверхово підходять до вивчення Біблії. Впевнений, що побудова системи освіти в християнській традиції дала б високі плоди та результати. У виграші залишилися б усі. В тому числі представники інших конфесій. Бо Господь і Його пророче Слово не розділяють, а об'єднують. Біблія має стати головним предметом вивчення у школах. Освіта сьогодні деградує саме через розірваний зв'язок зі Словом. Знову ж таки, саме у цій ситуації ми і можемо застосувати правила Реформації. Пригадуєте, що стало поштовхом у Європі до розвитку освіти? Люди захотіли читати Святе Письмо! А щоб його прочитати, необхідно було вчитися грамоті!
– Якщо відверто, не уявляю, яким чином співіснуватиме в державі освіта із таким вагомим акцентом на християнські цінності і теперішні реалії. Маю на увазі ідею терпимості щодо ЛГБТ. У 2016 році в Україні навіть було засновано першу премію для журналістів, що пишуть про сексуальні меншини...
– Це не терпимість, це – відкрите пропагування. І головною жертвою цієї безвідповідальної політики можуть стати наші діти, адже повсюдно нав'язується думка, що содомський гріх – це нормально, навіть модно. Відомі зірки шоубізнесу хизуються цим, відверто розповідають про свою сексуальну орієнтацію. І як це може вплинути на дітей, чиїми кумирами є ці актори чи співаки? Питання, вважаю, риторичне... Доки я тут живу, Рівненщина ніколи не стане розсадником содомії. Невірна філософська ідея терпимості руйнує підґрунтя наших сімей та громади. На превеликий жаль, «соросята» щедро оплачують відповідну пропаганду. Ми не повинні дати їм найменшої можливості руйнувати традиційну сім'ю, християнські цінності та наш український спосіб життя.
– Та й загалом зовнішнє управління, напевно, перейшло усі межі...
– Так, однозначно. Нам нарешті треба позбутися звички жити за рахунок зовнішніх запозичень, яка значною мірою штовхає нас у цю залежність. Благополучне майбутнє України можна збудувати, керуючись винятково національними інтересами, принципами економічного патріотизму та україноцентристської зовнішньої політики. Але в основі всього, як я вже наголошував – віруюча й міцна родина. Якщо не закласти правильно цей фундамент, можна хоч розірватися, а не складеться ані з економікою, ані з освітою та іншими напрямами роботи. Зрештою, навіть бездоганне дотримання Законів, визначених державою, теж стане можливим, коли люди виконають Закон Божий. Тому почати треба з освіти, виховати покоління, яке буде шанувати Біблію. Наведу промовистий приклад. Не замислювалися, Ви, приміром, як можна призначити людину, яка не має страху Божого, керувати атомними станціями? Що може прийти на думку людям, які сидять на пускових кнопках ракет?.. Якщо на цих посадах будуть люди, які свого часу вивчали Святе Письмо і дотримуються Заповідей Божих, у найкритичніший момент життя вони приймуть рішення не під силою вогню, тиском економічної кризи, а так, як говорить Біблія. Принагідно хочу згадати про феномен Південної Кореї. Нещодавно китайські вчені проводили дослідження на предмет, що принесло успіх у Кореї? Відповідь для віруючих людей була очевидною – моральний стержень, на який впливає віра в Бога і Творця! Біблія – це те, що відроджує моральний стержень і від чого розпочинається розквіт особистості, сім'ї, держави. Боже!! Як же хочеться, щоб це почули наші політики, наші громадяни!
Розмову вела Олеся Бондаренко